Аналіз та обґрунтування запровадження і використання штучного інтелекту для потреб сектору безпеки та оборони України

Анотація

У статті здійснено аналіз основних напрямів запровадження та використання технологій штучного інтелекту (ШІ) з метою забезпечення національної безпеки та оборони на тлі повномасштабної збройної агресії рф проти України, ескалації інформаційних та кіберзагроз. Автори, спираючись на вітчизняний та міжнародний досвід, виокремлюють такі ключові напрями застосування ШІ для потреб сектору безпеки та оборони України, як:

• розвідка з відкритих джерел інформації (OSINT), насамперед з чисельних ресурсів мережі «Інтернет», які не вимагають аунтентифікації доступу до їх даних, за результатами якої можливо отримати чутливу для забезпечення безпеки та обороноздатності держави інформацію щодо можливих намірів дій різноманітних деструктивних акторів, а також напрямів та результатів науково-технічного розвитку, воєнно-економічного потенціалу, настроїв у суспільстві, намірів керівництва країн, які є потенційним чи реальним джерелом небезпек і загроз тощо;
• захист критичної інфраструктури, в тому числі інформаційної, за допомогою систем виявлення поведінкових аномалій, автоматичного аналізу та класифікації загроз, вибору стратегії їх стримування та нейтралізації;
• цифрова криміналістика з автоматизованим відновленням цифрових слідів та оцінкою доказів;
• виявлення й нейтралізація деструктивних кіберінформаційних дій та дезінформаційних кампаній ворога, запобігання маніпулюванню суспільною свідомістю, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації;
• забезпечення проведення інформаційних, психологічних, кібероперацій завдяки швидкій генерації контекстно-чутливого мультимедіаконтенту та оперативному виявленню вразливостей у кіберінформаційній інфраструктурі об’єктів впливу;
• визначення спроможностей військових підрозділів, моделювання бойових дій та планування операцій, підтримка прийняття рішень у процесі командування та управління за рахунок обробки та аналізу великих масивів оперативних даних;
• забезпечення ефективного застосування кіберфізичних систем поля бою, насамперед ситуативних розвідувально-ударних комплексів, безпілотних (безекіпажних) повітряних, наземних, надводних, підводних комплексів та засобів.

Окреслено основні, на погляд авторів, проблемні питання щодо подальшого запровадження та масштабування ШІ-рішень, враховуючи створення:

• дієвої системи управління процесом впровадження ШІ для потреб сектору безпеки та оборони;
• ефективної системи контролю безпечності використання ШІ-систем та цільового застосування розробок ШІ, особливо в зразках та системах озброєння та військової техніки.

Для їх вирішення запропоновано комплекс із організаційних заходів (державні стандарти, сертифікація інструментів, системна підготовки кадрів, система управління ризиками) та технологічних рішень (багаторівнева верифікація даних, федеративне навчання, резервні контури управління, людино-машинні гібридні моделі, системи прогнозування та виявлення викликів, небезпек, загроз та конфліктів у системах ШІ та взаємодіючих системах). Отримані результати формують методологічну основу для подальшого запровадження і використання ШІ для потреб сектору безпеки та оборони України.