Society and Security

Професійна стандартизація психофізіологічних компетентностей поліграфолога в контексті національної безпеки України

2025-05-13T15:41:24+03:00

У статті комплексно досліджено проблему професійної стандартизації психофізіологічних
компетентностей поліграфолога в умовах зростаючих викликів національної безпеки України. Визначено, що психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа (далі – ПФДЗП) є науково обґрунтованим та технічно регламентованим процесом, який базується на реєстрації емоційно значущих фізіологічних реакцій організму з метою виявлення прихованої інформації або перевірки достовірності повідомлень. Доведено, що методика ПФДЗП за умов дотримання етичних і правових норм може бути ефективним інструментом кадрового скринінгу, контррозвідувальної перевірки, а також виявлення ризиків шпигунства чи нелояльної поведінки в системі національної безпеки. Проаналізовано поняття «психофізіологічної компетентності поліграфолога» як інтегративної професійної якості, яка поєднує знання з права, психології, анатомії, етики, криміналістики, а також практичні навички інтерв’ювання, роботи з апаратурою та інтерпретації результатів. Представлено систематизацію таких компетентностей відповідно до міжнародного стандарту ASTM E2000-02. Зроблено висновок, що професійна стандартизація психофізіологічних компетентностей поліграфолога є не лише внутрішньою потребою фахової спільноти, а й критично важливим чинником забезпечення об’єктивності, правомірності та ефективності заходів у сфері національної безпеки України, особливо в умовах воєнного стану, мобілізації та боротьби з агентурною діяльністю.

Теорії тероризму та контртероризму: гносеологічний потенціал філософсько-етичних теорій XVII-поч. XX ст.

2025-05-13T15:58:26+03:00

Стаття присвячена дослідженню гносеологічного потенціалу філософсько-етичних теорій XVII –
початку XX століття у контексті аналізу тероризму та розробки стратегій контртероризму. Автори аналізують ідеї Томаса Гоббса, Жан-Жака Руссо, Іммануїла Канта та Макса Вебера, зокрема концепцію етатистського терору Гоббса, яка виправдовує державне насилля як засіб підтримання порядку, концепцію «загальної волі» Руссо як критики насильства через пряму демократію, категоричного імперативу Канта як етичного засудження тероризму та теорію легітимного панування Вебера, що пояснює мотивацію терористичних організацій через етику переконання та харизматичну легітимність. Дослідження підкреслює, що філософські теорії дозволяють розкрити глибинні причини тероризму, такі як соціальна нерівність, ідеологічна мотивація та втрата морального закону, а також пропонують етично виправдані підходи до боротьби з ним. Аналіз поєднує філософські, етичні, політичні та соціологічні перспективи, що сприяє формуванню комплексного підходу до протидії сучасним формам тероризму, включаючи кібертероризм та міжнародний тероризм. Автори акцентують на важливості етичного обґрунтування контртерористичних стратегій для забезпечення їхньої ефективності та суспільної легітимності.

Поступ концепції кооперативної безпеки та особливості її застосування в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

2025-05-13T13:04:42+03:00

Публікація присвячена аналізу гносеологічного розвитку концепції кооперативної безпеки та особливостей її втілення в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Розглянуто еволюцію теоретичних підходів: від ідей взаємозалежності до формування та поступу концепту кооперативної безпеки як самостійної концепції, зокрема шляхом аналізу напрацювань Г.Честната, Дж.Штайнбрюнера, Г.Хардінга, Р.Коєна, М.Міхалки, Р.Еммерса, Ю.Хааке та П.Еванса.
Також стаття зосереджена на ролі Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) як прикладу
обмеженої, але дієвої системи кооперативної безпеки. У публікації проаналізовано ключові принципи, притаманні моделі кооперативної безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а саме: інклюзивність, прозорість, всеохопність, багатосторонність, невтручання у внутрішні справи та застосування переважно механізмів консультацій і консенсусу. У статті підкреслено різницю підходів до кооперативної безпеки: в євроатлантичному просторі основна увага зосереджена переважно на військовому співробітництві та колективній безпеці, тоді як в АТР кооперативна безпека охоплює широкий спектр взаємодій між акторами міжнародних відносин як у військовій, так і в політичній, економічній, соціальній та інших сферах. Це відбувається за відсутності колективних безпекових механізмів, проте за наявності низки взаємодоповнюючих безпекових інструментів, таких як: Регіональний Форум АСЕАН, Саміт країн Східної Азії, а також радіальна система двосторонніх союзів США з Республікою Корея, Японією та Австралією тощо.
Констатується, що кооперативна безпека в Азійсько-Тихоокеанському регіоні функціонує
переважно як механізм зміцнення довіри, а не врегулювання конфліктів.

Релігійна толерантність і національна безпека в контексті загальної теорії політики України

2025-05-13T13:24:34+03:00

У статті доведено, що релігійна толерантність є базовою цінністю сучасного демократичного суспільства. Вона сприяє збереженню миру, забезпечує стабільність та взаєморозуміння між різними національними та етнокультурними спільнотами. Встановлено, що у сучасному безпековому просторі питання релігійної толерантності набуває актуальності не лише у міжконфесійних відносинах, але й для забезпечення миру. Обґрунтовано, що релігійні процеси в Україні тісно пов’язані з безпековим виміром як окремих держав, так і міжнародної спільноти.
Наголошується на тому, що Україна за роки незалежності намагається напрацювати власну модель загальнодержавної політики у релігійній сфері. Ця проблема набула особливої гостроти у зв’язку з воєнними подіями. Ефективна модель міжконфесійних та державно-церковних відносин є стратегічно важливим питанням національної безпеки. Доведено, що воно тісно переплітається із проблемою самоідентифікації українців та впливає на формування національної свідомості.
Взаємодія України з європейськими партнерами у цьому контексті повинна містити обмін досвідом, розробку спільних проєктів і програм, спрямованих на зміцнення міжрелігійного діалогу та запобігання виникненню нових конфліктів на релігійному ґрунті. Таке співробітництво дозволить не лише підвищити рівень безпеки, а й створити умови для гармонійного співіснування різних релігійних традицій, сприяючи формуванню відкритого та толерантного суспільства. У статті резюмується, що проблема релігійної толерантності набуває нового рівня значущості не лише в Україні, а й у всьому світі. Масштабні воєнні протистояння мають виражену релігійну складову, тому Україні терміново необхідно напрацювати діючу та стабілізуючу модель безпекового виміру з урахуванням релігійного фактора. Перспективні дослідження у галузі загальної теорії політики дозволять глибше зрозуміти механізми забезпечення релігійного миру та стабільності як в Україні, так і у європейських країнах, що є невід’ємною частиною демократичного розвитку й конструктивної міжнародної співпраці.

Особливості та проблеми взаємодії з НАТО як чинник військової суб’єктності ЄС

2025-05-13T13:45:46+03:00

У статті детально проаналізовано особливості та виокремлено проблеми взаємодії Європейського Союзу з Північноатлантичним Альянсом. Досліджено існуючі види безпекової та військової
співпраці між державами Європи в межах ЄС та НАТО, що вказує на посилення такої співпраці між державами регіону. Було проаналізовано значення Стандартизаційного договору НАТО в межах ЄС. Визначено, що на сучасному етапі військова суб’єктність ЄС посилюється не лише на основі НАТО як гаранта колективної безпеки та уніфікатора військових стандартів, але і на основі новітніх безпекових викликів у регіоні. Важливу роль відіграє аналіз ролі розширень НАТО, особливо після розпаду СРСР, коли ЄС та Альянс поповнили свої ряди за рахунок вступу до цих організацій колишніх держав соцтабору і таким чином розширилися на схід, посилюючи свою економічну, політичну та військову суб’єктність. Досліджено еволюцію інституційної взаємодії між НАТО та ЄС: від Декларації 2002 року до Спільної декларації 2023 року. Ключовими в цих документах є положення про розвиток стратегічного партнерства, взаємодоповнюваність оборонних ініціатив, спільне протистояння гібридним загрозам та підвищення військової мобільності, що свідчить про поглиблення співпраці у сфері безпеки. Зазначено, що зміни в трансатлантичних відносинах, зокрема періодичне дистанціювання США від європейських безпекових проблем, а також заклики до збільшення оборонних витрат з боку європейських союзників, сприяли активізації дискусій щодо європейської стратегічної автономії та посилення військової суб’єктності ЄС. Визначено перспективи подальших досліджень щодо інституційної, операційної та стратегічної взаємодії ЄС
і НАТО в контексті формування власних оборонних спроможностей Європейського Союзу, особливо з огляду на нову геополітичну реальність та зростаючі регіональні безпекові загрози.

Право на працю в цифрову епоху: вплив цифрової трансформації на міжнародні та національні стандарти праці

2025-05-13T14:09:06+03:00

Цифрова трансформація суттєво змінює ринок праці, створюючи нові можливості для економічного розвитку, гнучкого працевлаштування та підвищення продуктивності працівників.
Водночас вона породжує низку викликів для міжнародного трудового права та національного
законодавства, зокрема у сфері соціального захисту, забезпечення гідних умов праці, регулювання дистанційної зайнятості та правового статусу працівників цифрових платформ.
У статті розглядаються основні аспекти впливу цифрових технологій на право на працю, враховуючи автоматизацію робочих процесів, алгоритмічне управління, використання штучного інтелекту під час відбору кадрів та зростання ролі гіг-економіки. На основі проведеного аналізу законодавчих тенденцій із регулювання цифрової праці виокремлено напрями сучасного нормативно-правового регулювання в зарубіжних країнах. Аналізується адаптація міжнародно-правових стандартів праці до нових умов цифрової економіки та окреслюються прогалини у правовому регулюванні цифрової зайнятості. Окрему увагу приділено діяльності міжнародних організацій, зокрема Міжнародної Організації Праці, Організації Об’єднаних Націй, Європейського Союзу та Організації економічного співробітництва та розвитку під час розробки правових механізмів, що забезпечують трудові права працівників у цифрову епоху. Проведено аналіз звітної діяльності міжнародних організацій в контексті цифровізації праці, а саме: Міжнародної Організації Праці, Організації Об’єднаних Націй та Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світового банку. Виокремлено основні пропозиції щодо політики правового регулювання трудових прав у цифрову епоху. У статті пропонуються можливі напрями вдосконалення міжнародно-правових норм із метою адаптації ринку праці до викликів цифровізації в умовах швидких технологічних змін.

Реформування системи місцевого самоврядування в Республіці Молдова: вплив ЄС

2025-05-13T14:36:29+03:00

У статті досліджуються ключові аспекти реформи місцевого самоврядування в Республіці Молдова, аналізуються її історичні етапи та результати. Розглядаються напрями співпраці між
Республікою Молдова та Європейським Союзом у контексті реформування системи місцевого самоврядування, а також проаналізовані інструменти впливу ЄС на її розвиток. Запропоновано SWOTаналіз співпраці ЄС та Республіки Молдова у сфері реформування місцевого самоврядування. Розглянуто реформу місцевого самоврядування в контексті Східного партнерства у зіставленні з іншими учасниками ініціативи. Особливу увагу приділено зовнішнім і внутрішнім викликам, що виникають у процесі співпраці, наведено класифікацію викликів щодо реформування системи місцевого самоврядування. Запропоновано рекомендації для підвищення ефективності реформи місцевого самоврядування у співпраці з ЄС та наближення Республіки Молдова до європейських стандартів.

Роль міжнародних акторів у реінтеграції тимчасово окупованого Криму

2025-05-13T14:58:13+03:00

Стаття присвячена дослідженню ролі міжнародної спільноти у реінтеграції тимчасово окупованого Криму, зокрема з погляду важливості міжнародної підтримки, дипломатичних зусиль та економічних санкцій у контексті незаконної анексії півострова росією у 2014 році. Аналізується діяльність таких ключових міжнародних акторів, як: ООН, Європейський Союз, НАТО, ОБСЄ, G7, Туреччина, Китай, країни Глобального Півдня, а також їхній вплив на політичну, економічну та соціальну ситуацію в Криму. Окрему увагу приділено питанням прав людини, гуманітарної допомоги та відновлення правового порядку на анексованій території із залученням міжнародних партнерів. Стаття розкриває роль та основні напрями діяльності «Кримської платформи» як основного майданчика для координації та консолідації міжнародних зусиль щодо реінтеграції Криму та відновлення його суверенітету в межах України. Окрім того, в статті висвітлюються досягнення ініціативи на національному та стратегічному рівні, окреслені виклики для її діяльності з урахуванням обмеженої ефективності заходів та реальної відсутності механізмів примусового виконання рішень щодо агресора. Автором зроблено висновок, що в умовах порядку денного головним завданням світової спільноти є продовження економічного, дипломатичного та військового тиску на росію, оскільки повернення Криму до складу України стане можливим лише за умови комплексного підходу та скоординованих дій міжнародних партнерів.

Інфодемія та популізм у цифрову епоху: загрози політичній стабільності та безпекові виклики

2025-05-13T15:23:10+03:00

Стаття досліджує взаємозв’язок між інфодеміями та популізмом у цифрову епоху, підкреслюючи
їхній суттєвий вплив на політичну стабільність і демократичні інститути. Аналізується, як дезінформація та маніпулятивний контент, поширюваний через цифрові платформи, сприяють зростанню і консолідації популістських рухів. Визначено ключові механізми, такі як алгоритмічна селекція контенту, інформаційні бульбашки та когнітивні упередження, що полегшують поширення популістських наративів і поглиблюють політичну поляризацію. Дослідження розглядає роль цифрових медіа у трансформації політичної комунікації, демонструючи, як популістські актори використовують соціальні мережі, месенджери та таргетовані цифрові стратегії для побудови альтернативних політичних реальностей. Також розглядається трансформація традиційних виборчих стратегій під впливом масштабного використання дезінформаційних кампаній, із акцентом на випадки втручання у вибори та масової політичної радикалізації. Окремо оцінюються безпекові аспекти цифрового популізму, зокрема його вплив на довіру до демократичних інституцій, маніпуляцію суспільною думкою та створення вразливостей, що можуть використовуватися як зовнішніми, так і внутрішніми акторами. Критично аналізується ефективність заходів протидії—від програм медіаграмотності та механізмів фактчекінгу до регулювання платформ та модерації контенту на основі штучного
інтелекту, наголошуючи на викликах боротьби з дезінформацією без обмеження свободи слова.
Отримані результати підкреслюють нагальну потребу у міждисциплінарних дослідженнях для протидії загрозам цифрового популізму. Перспективи подальших досліджень включають розробку комплексних стратегій протидії маніпулятивним цифровим технологіям, удосконалення нормативно-правових рамок і посилення демократичної стійкості перед дестабілізуючими наслідками інфодемій. Це дослідження сприяє ширшій дискусії щодо інформаційної безпеки, політичної стабільності та змін у сфері цифрового управління у демократичних суспільствах.

Роль високотехнологічних стартапів у глобальній економіці

2025-05-13T12:01:31+03:00

У статті проаналізовано роль високотехнологічних стартапів у глобальній економіці, їх
вплив на інноваційний розвиток, конкурентоспроможність країн та трансформацію ключових галузей. Особливу увагу приділено ситуації в Україні, її позиції у Глобальному інноваційному індексі (GII) та динаміці інвестицій у науку та технології. Наведено фактори, що впливають на зниження інвестиційної активності. Досліджено механізми підтримки високотехнологічних стартапів, зокрема механізми фінансування через венчурний капітал, державні програми стимулювання інновацій, співпрацю з науковими установами та корпораціями. Розглянуто досвід провідних інноваційних економік таких країн, як: США, Німеччина, Південна Корея та Китай, які активно впроваджують політику підтримки високотехнологічного інноваційного поступу. Доведено, що стартапи сприяють підвищенню рівня якості життя завдяки зниженню рівня безробіття, формуванню нових професій, знань та інновацій. Їхній внесок у медицину, освіту, фінансові технології забезпечує соціальну мобільність і рівні можливості для усіх груп населення. Країни, що активно інвестують у стартап-екосистеми та інтегруються у глобальні ланцюги створення додаткової вартості, демонструють високий рівень конкурентоспроможності на світових ринках. У статті зроблено висновок про необхідність посилення державної підтримки
інноваційного бізнесу, розширення можливостей фінансування стартапів, активізації міжнародного співробітництва та створення сприятливого правового середовища. Визначено перспективи подальших досліджень, зокрема у сфері інтеграції українських стартапів у глобальні інноваційні мережі та розробки ефективних механізмів стимулювання їхнього розвитку.

Посилення інвестиційного потенціалу України на основі антикризового управління

2025-05-13T12:28:23+03:00

Метою і предметом дослідження є антикризове управління як фактор підвищення інвестиційного
потенціалу країни. Методологія дослідження включала такі методи: аналіз, опис, синтез, індукція, статистичні методи тощо. У статті проаналізовано міжнародну допомогу в рамках програми Ukraine Facility, яка спрямована на підтримку державного бюджету, стимулювання інвестицій та надання технічної допомоги для проведення реформ. Особливу увагу приділено інвестиційним можливостям у пріоритетних секторах економіки, зокрема оборонній промисловості, енергетиці, сільському господарстві, фармацевтиці та інноваційних стартапах. У статті детально розглядаються стратегічні напрямки для інвестування, визначені урядом України, а також обсяги необхідного фінансування та кількість проектів, що потребують інвестицій у кожному секторі. Виділено пріоритетні галузі, серед яких оборонна промисловість, сільське господарство, металургія, енергетика та фармацевтика, які разом пропонують велику кількість інвестиційних проектів. Дослідження показує, що найбільші обсяги фінансування, такі як 177 млрд грн на енергетику та 123 млрд грн на логістику та інфраструктуру, демонструють високу потребу у зовнішніх та внутрішніх інвестиціях для розвитку критично важливих секторів. У дослідженні також підкреслюється важливість підтримки технологічних стартапів та інноваційних проектів, які потребують 11 млрд грн, а також інвестицій у меблеву та деревообробну промисловість, промислове виробництво та розробку природних ресурсів. Підкреслюється, що такий підхід сприяє цілеспрямованому залученню капіталу та підвищує інвестиційну привабливість країни. Наголошено на важливості розробки та впровадження інструментів антикризового управління,
які сприяють залученню внутрішнього та зовнішнього капіталу. Описано, що це позитивно впливає на національну економіку та формує підґрунтя для подальшого інтеграційного розвитку України в європейський економічний простір. Практична цінність статті полягає у визначенні конкретних секторів економіки для інвестування в Україні. Отримані результати можуть бути корисними для міжнародних інвесторів, державних органів та експертів з антикризового управління, які прагнуть розробити стратегічні напрями економічного зростання України в умовах кризи.