Society and Security

Економічна безпека держави в умовах зростання військових витрат: емпіричні закономірності та порогові індикатори

2026-03-11T11:03:43+02:00

У статті досліджено економічну безпеку держави в умовах зростання військових витрат через аналіз частки оборонних видатків у ВВП як інтегрального індикатора безпеково-бюджетного режиму. Актуальність зумовлена посиленням воєнно-політичної нестабільності та зростанням впливу оборонного фінансування на макрофіскальну стійкість і структуру державних пріоритетів. Метою є виявлення емпіричних закономірностей, порогових інтервалів і режимних типів оборонного навантаження економіки на основі міжкраїнових даних за тривалий період. Завдання враховують формування порівняльної бази показників, аналіз часових рядів, визначення порогових рівнів, факторну типологізацію перевищень і розроблення режимної класифікації. Методологія базується на поєднанні макроекономічного, порогового, порівняльно-статистичного та структурно-функціонального підходів із використанням даних SIPRI за 1993–2024 рр. Застосовано аналіз розподілів, порогове групування та типологізацію країн за домінуючими безпеково-економічними чинниками. У результаті встановлено стійкі статистичні діапазони показника та обґрунтовано порогові зони 1–3,5 %, 3,5–4,5 %, 4,5–5 % і понад 5 % ВВП, що відповідають нормативному, напруженому, мобілізаційному та кризово-воєнному режимам. Виявлено обернену залежність частки військових витрат від динаміки ВВП (ефект знаменника) та типову постконфліктну траєкторію нормалізації показника. Доведено, що перевищення порогу 5 % ВВП є індикатором переходу до воєнно-мобілізаційного режиму та зростання макрофінансових ризиків. Запропоновано аналітичне використання показника в моніторингу економічної безпеки та бюджетного планування.

Криміналістичне 3D-моделювання при розслідуванні ДТП

2026-03-16T13:35:53+02:00

Стаття присвячена дослідженню застосування технологій тривимірного моделювання у практиці криміналістичного розслідування дорожньо-транспортних пригод. Актуальність теми зумовлена високим рівнем аварійності на дорогах України та необхідністю підвищення точності й об’єктивності експертних досліджень обставин ДТП.

У роботі проаналізовано нормативно-правові засади застосування криміналістичного 3D-моделювання в Україні, зокрема положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, що передбачає використання програмних комплексів для дослідження механізму ДТП. Розглянуто можливості застосування методу тривимірного моделювання під час проведення інженерно-транспортної експертизи за всіма експертними спеціальностями: дослідження обставин і механізму ДТП, технічного стану транспортних засобів, деталей транспортних засобів та транспортно-трасологічних досліджень.

Особлива увага приділена сучасним технологіям збору даних, зокрема лазерному скануванню місця події, використанню безпілотних літальних апаратів, фотограмметричним методам та технологіям віртуальної і доповненої реальності. Проаналізовано досвід провідних експертних установ України, які успішно впроваджують спеціалізоване програмне забезпечення для 3D-реконструкції обставин ДТП.

Визначено основні переваги застосування криміналістичного 3D-моделювання: швидкість фіксації великих територій, збереження первинного стану доказів, можливість багаторазового віртуального дослідження місця події, створення альтернативних сценаріїв розвитку ситуації, дистанційне проведення експертиз. Обґрунтовано перспективність інтеграції технологій тривимірного моделювання зі штучним інтелектом, GPS-навігацією та даними бортових реєстраторів.

Окреслено рекомендації щодо подальшого розвитку системи криміналістичного дослідження ДТП, що містять фінансування придбання сучасного обладнання, розвиток міжнародної співпраці та організацію навчання експертів роботі з інноваційними технологіями.

Роль кулінарної дипломатії у відносинах України та ЄС в умовах повномасштабної війни

2026-03-11T11:20:29+02:00

У статті проаналізовано трансформації кулінарної дипломатії з інструменту м’якої сили на стратегічний елемент публічної дипломатії та національної безпеки України в контексті євроінтеграції. Досліджено роль гастрономічної спадщини у формуванні позитивного міжнародного іміджу держави. Визначено ефективність кулінарної дипломатії як неформального каналу комунікації з країнами ЄС після 2022 р.

Визначено, що ключовим етапом розвитку кулінарної дипломатії стало внесення українського борщу до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що закріпило його статус як символу культурної незалежності та ідентичності. Проаналізовано динаміку популярності української кухні у 2022–2025 рр.: попри пікові показники на початку вторгнення, наразі спостерігається стабілізація інтересу, що потребує переходу від стихійних акцій до системної інституційної підтримки. Обґрунтовано, що гастрономічний супровід іноземних делегацій, міжнародні фестивалі (наприклад, «Борщ єднання») та реєстрації продуктів із географічним зазначенням (Яворівський пиріг, Галицька ружа) сприяє гармонізації українського законодавства з нормами ЄС. Доведено, що кулінарна дипломатія не лише створює позитивний імідж, а й стимулює експорт агропродукції та гастротуризму, сприяючи глибшій інтеграції України до європейського ринку.

Результати дослідження демонструють, що кулінарна дипломатія успішно доповнює офіційні політичні та економічні канали, сприяючи залученню приватних пожертв, розвитку гастротуризму та глибшій інтеграції агропродовольчого сектору України в єдиний ринок ЄС. Обґрунтовано необхідність подальшої розробки державної стратегії просування національного бренду інструментами кулінарної дипломатії для подолання ефекту «втоми» та захисту культурного суверенітету.

Інформаційно-релігійний вимір гібридної агресії рф проти України

2026-03-12T09:27:57+02:00

У статті розкрито та комплексно осмислено діяльність Російської православної церкви (РПЦ) як одного з чинників гібридного впливу російської федерації на Україну. РПЦ розглядається не лише як релігійна інституція, а як елемент політико-ідеологічного впливу, інтегрований у державну стратегію кремля. Досліджено ключові напрями та форми інформаційного впливу РПЦ на український медіапростір.

Особливу увагу приділено аналізу механізмів маніпулювання громадською думкою за допомогою релігійної риторики та апеляції до «спільного духовного простору». Висвітлено використання церковних структур, пов’язаних з РПЦ, як каналів трансляції проросійських меседжів. Проаналізовано основні інструменти інформаційного впливу.

Обґрунтовано, що деструктивні наслідки гібридної війни проявляються в загостренні міжконфесійних протиріч, які спричиняють суспільну поляризацію, локальні релігійні конфлікти та поглиблення соціальних розламів.

Запропоновано комплексну стратегію протидії інформаційній агресії, що передбачає посилення державного регулювання медіаресурсів у межах демократичних стандартів, забезпечення інформаційного суверенітету та вдосконалення нормативно-правової бази у сфері інформаційної безпеки. Окрему увагу приділено необхідності інституційної підтримки автокефальних церков як чинника національної консолідації та медіаграмотності населення, а також створенню якісного, конкурентоспроможного альтернативного релігійного контенту, здатного нейтралізувати деструктивні інформаційні впливи.

Виснаження «ліберальної вакцини»: міметичний авторитаризм та фрагментація постліберальних політичних реальностей

2026-03-16T11:59:32+02:00

Стаття досліджує сучасну кризу ліберальної демократії через метафору «ліберальної вакцини» — сукупності інституційних запобіжників, встановлених після 1945 року для запобігання рецидивам тоталітаризму. Стверджується, що цей системний імунітет наразі перебуває на стадії виснаження, зумовленого притаманною сучасним ідеологіям плинністю та зростаючим тиском цифрових комунікацій. Центральне місце в аналізі посідає застосування гіпотези «Червоної Королеви з нульовою сумою» (Zero-Sum Red Queen), запозиченої з праць Д. Аджемоглу та Дж. Робінсона. У цифровому політичному екосередовищі ідеологічні актори опиняються в ситуації відчайдушних перегонів, де вони змушені радикалізуватися лише задля збереження свого відносного впливу, що призводить до вимивання змісту «вузького коридору» стабільного деліберативного врядування.

Дослідження висвітлює, як радикальна інтенсифікація «лівого повороту», що характеризується суттєвою моральною реінженерією в межах ключових інституцій та просуванням флюїдних соціальних ідентичностей, створила сприятливий ґрунт для аналогічної радикальної правої реакції. Цей процес «системного балансування», підживлюваний страхом перед міграцією та сприйняттям ідеологічної індоктринації наступного покоління, змістив політичний дискурс зі стабільного центру до крихких крайнощів. Через аналіз хронологічної радикалізації дискурсу Бена Шапіро та виникнення «міметичного авторитаризму» у статті розкривається, як зовнішні форми демократії використовуються для руйнування її сутнісного змісту. Автори порівнюють західний досвід інституційної втоми з «контрреволюційним» досвідом Східної Європи, ідентифікуючи небезпечну фрагментацію політичної реальності. Зроблено висновок, що результуюча поляризація у відчайдушній спробі збалансувати систему несе ризик її розколу в самому центрі. Лише шляхом розбудови «рефлексивної інфраструктури» демократії можуть сподіватися на перехід від антагонізму з нульовою сумою назад до сталого деліберативного ядра.

Інституціоналізація світових організацій у сфері ядерної безпеки

2026-03-16T12:17:14+02:00

У статті проаналізовано еволюцію системи міжнародних організацій у сфері контролю за ядерною діяльністю як складної, багаторівневої та функціонально диференційованої інституційної структури. Показано, що її формування відбувалося в умовах постійного узгодження між прагненням до ефективного міжнародного контролю та необхідністю збереження державного суверенітету. Обґрунтовано, що результативність цієї системи визначається не лише формально закріпленими повноваженнями відповідних інституцій, а й розлогішим політичним контекстом міжнародних відносин, у межах якого реалізуються механізми ядерного регулювання. Розкрито роль міжнародних організацій у забезпеченні інституційних засад ядерної безпеки. Визначено ключові індикатори їхньої інституціоналізації: правовий статус, мандат, компетенції, організаційну структуру, механізми контролю та верифікації, фінансування, процедурну стабільність та регулярність роботи. Доведено, що становлення міжнародних організацій та режимів ядерного контролю було безпосереднім наслідком появи ядерної зброї як якісно нового чинника глобальної безпеки у повоєнний період. З’ясовано, що процес інституціоналізації механізмів ядерного контролю мав нерівномірний та асиметричний характер, що відображало відмінності у політичних інтересах і стратегічних пріоритетах держав. Обґрунтовано, що кризи ефективності міжнародних організацій у сфері ядерного контролю мають системний характер і зумовлені насамперед суперечністю між принципом державного суверенітету та потребою у делегуванні контрольних повноважень наднаціональним інституціям. Доведено, що посилення правових і процедурних механізмів не усуває політичних протиріч, а трансформує їх у площину тлумачення норм, процедур верифікації та комплаєнсу.

Інформаційна зброя в інформаційній війні

2026-03-16T12:57:15+02:00

Збройні конфлікти, що відбуваються в теперішній час, крім застосування безпосередньо зброї фізичного впливу, активно застосовують й інформаційні засоби впливу, тобто, крім збройної війни, в класичному розумінні цього визначення, одночасно відбувається й інформаційна війна. І в цій війні активно застосовуються передові інформаційні технології.

Засобом ведення інформаційної війни є інформаційна зброя, яку можна вважати самостійним та специфічним видом озброєння. Недооцінка потенціалу інформаційної зброї в умовах поточної інформаційної війни є критично небезпечним явищем і може мати фатальні наслідки при загостреннях і без того напруженої військово-політичної ситуації. Це підтверджується характером бойових дій, що нині ведуться в Україні. Особливістю інформаційної зброї є те, що її застосування дозволяє досягати політичні та військові цілі без традиційних бойових дій.

У статті розглянуто способи застосування інформаційної зброї, особливості, які відрізняють інформаційну зброю від традиційних видів озброєння. Однією з особливостей такої нетрадиційної зброї є те, що її вплив, зазвичай, спрямовується на ключові компоненти інформаційної сфери, такі як матеріальна інфраструктура, дані та люди. Метою впливу інформаційної зброї є спричинення шкоди інфраструктурі, поширення дезінформації, несанкціонований доступ до інформації для подальшого її використання, спотворення або знищення, вплив на людину. Також інформаційна зброя має такі особливості, як скритність, універсальність та масштабність, що робить її унікальним озброєнням. Потенціал інформаційної зброї в умовах інформаційної війни, що зараз триває, не можна недооцінювати. Тому класифікація інформаційної зброї є актуальним питанням для визначення подальших алгоритмів, механізмів та шляхів для зменшення або запобігання її впливу.

Модель управління викликами, ризиками та загрозами державній безпеці України

2026-03-16T13:20:10+02:00

У статті розглядається проблема формування ефективної моделі управління викликами, ризиками та загрозами державній безпеці України в умовах зростання багатовекторних загроз, гібридної агресії, кібернетичних атак, економічних і соціальних потрясінь. Автори підкреслюють, що традиційні підходи до безпеки вже не відповідають сучасним викликам, а існуюча система управління характеризується фрагментарністю, слабким моніторингом динаміки загроз і недостатньою взаємодією між суб’єктами безпекового середовища. Проведено аналіз сучасних наукових підходів до управління ризиками, стратегічних документів України та методик оцінювання рівня загроз.

Метою статті є розробка системної моделі управління викликами, ризиками та загрозами державній безпеці, що базується на аналізі безпекового середовища. Запропонована модель містить такі етапи, як: ідентифікація загроз, оцінка їх ймовірності та впливу, розробка стратегії реагування, впровадження заходів, моніторинг ефективності та коригування стратегії відповідно до змін середовища. Особлива увага приділяється використанню когнітивно-семантичної моделі для оцінювання рівня державної безпеки, що дозволяє своєчасно визначати зони ризику, стабілізації та реалізації національних інтересів.

Стаття містить авторське бачення структури системи забезпечення державної безпеки, визначає ролі ключових суб’єктів (вище політичне керівництво, спеціальні органи, правоохоронні та розвідувальні структури) та об’єкти захисту (суверенітет, територіальна цілісність, критична інфраструктура, інформаційна та кібербезпека). Визначено принципи управління (поліцентричність, ієрархічність, оптимальність, багатоваріантність), що забезпечують адаптивність і ефективність реагування на динамічні загрози. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування моделі для вдосконалення державної політики та підвищення стійкості суспільства.