Society and Security

Стратегічне оборонне планування НАТО в умовах зміни безпекового середовища

Ольга Джигора — 2025-07-08

У статті розглянуто механізми бюджетного планування та перерозподілу ресурсів у системі колективної безпеки НАТО в умовах зміни безпекового середовища, з урахуванням асиметрії оборонних витрат, фінансової адаптації до гібридних загроз і необхідності підвищення ефективності спільного фінансування як інструменту зміцнення національної та колективної безпеки. Визначено основні компоненти реалізації моделі стратегічного оборонного планування НАТО (військовий і цивільний бюджети, Програма інвестицій у безпеку). Проаналізовано за основними показниками військовий бюджет НАТО на 2022 р., сформованого з урахуванням положень Середньострокового плану ресурсів. Охарактеризовано основні напрями фінансування військового бюджету НАТО: діяльність Агентства, організації та місії НАТО (AOM), підсилення командної структури НАТО (NCSEP), адаптація командної структури НАТО (NCS-Adaptation), повітряна система попередження НАТО (NAEW&CF), сили наземного спостереження НАТО (NAGSF), пенсійне забезпечення військового бюджету (MB Pensions). Проаналізовано основні показники цивільного бюджету НАТО на 2023-2024 рр. за основними напрямами фінансування. Кількісні параметри NSIP на період 2025–2030 рр. Ключові напрями фінансування на 2025–2030 рр. в межах NSIP охоплюють: розвиток ядерних консультаційних центрів та засобів управління, розширення цифрової магістралі зв’язку, посилення об'єктів авіаційного базування та морської інфраструктури, інтеграцію інформаційних систем управління, логістичну підтримку військ на східному фланзі НАТО.

Еволюція законодавства CША щодо проходження військової служби в контексті забезпечення національної безпеки. Історико-правовий аналіз

Марк Андрусяк — 2025-07-08

У статті розглядаються витоки та основи формування сучасного законодавства щодо проходження військової служби у Збройних силах Сполучених Штатів Америки. З 1973 року в США існує виключно професійна армія, яка комплектується з добровольців. За цей час в країні було створено розвинуту систему заохочення та покарання, що забезпечує найкращий відбір персоналу. У статті також досліджуються витоки військової юстиції та її розвиток протягом століття. Автори стверджують, що військова юстиція в США є гнучкою та здатною до змін. Кодекс військової юстиції розглядається як кращий спосіб дотримання військової дисципліни та порядку з одного боку та забезпечення прав і свобод військовослужбовців з іншого.

Стаття також присвячена висвітленню соціальних гарантій та переваг, які гарантує військова служба. Автори доводять, що американська модель ветеранської політики є надзвичайно ефективною та всеохоплюючою. Вона побудована на винятковому підході до ветеранів як окремої групи в суспільстві.

Обґрунтування концептуальних напрямів упровадження штучного інтелекту для потреб сектору безпеки і оборони України

Олександр Півненко — 2025-07-08

Досліджено питання обґрунтування концептуальних напрямів упровадження штучного інтелекту для потреб сектору безпеки і оборони України. Встановлено, що, попри широкий спектр дослідження питання розвитку і застосування штучного інтелекту у сфері безпеки і оборони, у наукових працях не приділено достатньої уваги вивченню саме концептуальних аспектів його упровадження для потреб сектору безпеки і оборони, що й зумовлює актуальність обраного напряму наукового дослідження. Метою статті є поглиблене вивчення питання використання штучного інтелекту у сфері функціонування складових сектору безпеки і оборони та обґрунтування відповідних концептуальних напрямів його впровадження. Для створення загальнодержавної (відомчої, міжвідомчої) платформи штучного інтелекту, особливо в контексті безпеки й оборони, запропоновано підхід «Наука – Розроблення – Використання». Доведено, що цей підхід сприяє забезпеченню системності, прозорості та ефективності на кожному етапі, дає змогу уникнути технократичних або ізольованих рішень, які не відповідають реальним викликам. Обґрунтовано, що сили оборони є ключовим стейкхолдером, проте ефективна державна платформа штучного інтелекту не може бути створена виключно у військовому середовищі. Зазначено, що залучення цивільних розробників, науковців та незалежних експертів підвищує якість ухвалення рішень. Штучний інтелект має «працювати» на оборону, але створюватися у співпраці з науковцями, цивільними технологічними компаніями та підрозділами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також підприємствами Оборонно-промислового комплексу України.

Cтратегії та філософія коучингу у формуванні цифрової резильєнтності фахівця з національної безпеки

В. Слюсар — 2025-07-08

Стаття присвячена аналізу коучингових стратегій, спрямованих на формування цифрової резильєнтності фахівців з національної безпеки в умовах глобальної диджиталізації та зростання кіберзагроз. Дослідження підкреслює актуальність коучингу в управлінні людськими ресурсами у сфері національної безпеки. Ця практика є інструменту, що сприяє розвитку професійних і особистих компетенцій через діалогічний підхід і прагматизм. Автори розглядають вплив цифрових технологій на соціальні та професійні процеси, зокрема в контексті «Суспільства 5.0», де акцент робиться на синергії людини та штучного інтелекту. Цифрова резильєнтність розглядається не лише як цифрова грамотність, але й як набір soft skills і мотиваційних установок для адаптації до нових технологій. У статті аналізуються коучингові техніки, зокрема «Колесо балансу» та «Матриця Ейзенхауера», які допомагають фахівцям оцінювати власні компетенції та оптимізувати робочі процеси. Коучинг розглядається як метод, що охоплює як навчальний період, так і самоосвіту, сприяючи розвитку психологічної стійкості та критичного мислення. Дослідження пропонує практичні рекомендації для впровадження коучингових методик у підготовці фахівців.

Правовий статус закладу вищої освіти в умовах воєнного стану: сучасні проблеми та перспективи

Володимир Карпунець — 2025-07-08

Стаття присвячена комплексному дослідженню правового статусу закладу вищої освіти як учасника цивільно-правових відносин. Проаналізовано сучасні підходи до визначення цивільної правосуб’єктності закладів вищої освіти (далі – ЗВО,) а також обґрунтовано особливості реалізації ним цивільних прав і обов’язків. Визначено, що заклад вищої освіти, маючи організаційно-правову форму юридичної особи, є повноцінним суб’єктом цивільного права, здатним самостійно набувати майнових і немайнових прав, нести відповідальність та виступати стороною у правочинах і судових спорах. У статті окреслено характерні ознаки укладення договорів, управління майном, а також специфіку відповідальності ЗВО залежно від форми власності (державна або приватна). Автор звертає увагу на актуальні проблеми правозастосування та прогалини у чинному законодавстві, що ускладнюють належне функціонування ЗВО як суб’єкта цивільного обороту. У результаті сформульовано напрями удосконалення правового регулювання участі закладів вищої освіти в цивільно-правових відносинах, що сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності та забезпеченню правової визначеності у сфері освіти.

Розв’язання спорів щодо участі баби та діда у вихованні онуків в Україні та країнах ЄС

Сергій Школьнік — 2025-07-08

Стаття презентує досвід вивчення теоретичних та практичних аспектів розв’язання спорів щодо участі баби та діда у вихованні онуків як правового механізму урегулювання конфліктів стосовно виховання малолітньої дитини іншими родичами. Проаналізовано форми вирішення спору: шляхом медіації, за допомогою органів опіки та піклування, через рішення суду або укладення мирової угоди щодо участі у вихованні онуків. Наведено порівняння механізмів розв’язання спору в Україні та країнах ЄС.

Актуальність дослідження зумовлена суспільними змінами, зокрема демографічними тенденціями, еволюцією ролей у сім’ї та збільшенням світової тривалості життя. Це дослідження покращує розуміння сучасних відносин у родині, визначає проблеми у вирішенні спорів за участю баби і діда та батьків, а також пропонує рекомендації щодо вдосконалення законодавства та соціальної політики для зміцнення сімейних зв’язків.

Новизна тематики статті полягає у кількох важливих аспектах. Стаття детально аналізує правові інструменти розв’язання спорів між батьками і бабою, дідом у вихованні онуків, ґрунтуючись на нормах Сімейного кодексу України та міжнародних нормах, таких як Конвенція Ради Європи про контакт з дітьми (ETS № 192) та Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (98) 1 державам-членам щодо медіації в сімейних справах. Зазначені норми сприяють впровадженню медіації як альтернативного, менш конфронтаційного та більш ефективного підходу до вирішення сімейних спорів. Ці аспекти наукової новизни роблять статтю важливим внеском у дослідження механізмів розв’язання спорів у сфері сімейного права.

Хоча порушена у науковому дослідженні тематика вже раніше розглядалася, у контексті суспільних змін та вдосконалення законодавства вона потребує подальшого пошуку ефективних моделей вирішення сімейних спорів щодо участі баби та діда у вихованні онуків.

Військово-політичні блоки Тихоокеанського регіону (1950–2000): стратегічна відповідь на глобальні виклики

Олександр Мосієнко — 2025-07-08

У статті досліджено процес формування та розвитку військово-політичних блоків у Тихоокеанському регіоні впродовж другої половини ХХ – початку XXI ст. як стратегічної відповіді на виклики періоду «холодної війни» та постбіполярного світу. Основна увага зосереджена на аналізі чотирьох ключових об’єднань: АНЗЮС, СЕАТО (Манільський пакт), АНЗЮК та Оборонної угоди п’яти держав, які стали елементами архітектури регіональної безпеки. У роботі розглядаються передумови створення кожного з блоків, геополітичні інтереси учасників, механізми співпраці та ефективність їхньої діяльності в умовах глобального протистояння між Сходом і Заходом. Аналізується роль США, Великої Британії, Австралії та країн Південно-Східної Азії у формуванні регіональних оборонних союзів, а також значення цих союзів для збереження стабільності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Окрему увагу приділено сучасним викликам безпеки, серед яких особливо актуальною є політика Китаю щодо Тайваню, що створює ризики виникнення нового військового конфлікту. У цьому контексті актуальність дослідження для України полягає у необхідності глибшого розуміння механізмів військово-політичної інтеграції, оскільки наша держава є стратегічним партнером США та зацікавлена в розвитку взаємин із державами регіону. Зроблено висновки щодо перспектив подальшої інтеграції країн регіону у сфері безпеки, з урахуванням змін геополітичного балансу та викликів XXI століття.

Трансформація міжнародної безпеки: ефективність малих альянсів у європейській безпековій архітектурі

Анастасія Присташ — 2025-07-08

У 21 столітті спостерігається значне зниження ефективності традиційних міжнародних організацій, які покликані гарантувати мир та стабільність у світі. Тому, у даному дослідженні здійснено огляд малих військових регіональних союзів у системі європейської безпеки.

Дана стаття виявляє переваги регіональних форматів на відміну від інституцій з універсальним членством. Так, виокремлено швидкість прийняття рішень та мобілізацію ресурсів, а також більшу спроможність оперативного реагування. Крім того, виявлено їх роль та значення у контексті підсилення безпекевої та оборонної спроможності регіону.

Розглянуто ключові військові союзи, які набувають особливого значення в умовах російсько-української війни та загальної кризи системи міжнародної безпеки. Серед таких об’єднань: литовсько-польсько-українська бригада, Тримор’я, формат Квадрига, Люблінський трикутник, а також Finabel та PESCO. Увагу приділено питанням функціонального призначення, досягненням союзів у ході російської агресії проти України.

Стаття підтверджує, що міжнародне безпекове середовище трансформується до нових викликів та загроз. У контексті цього відбувається зміни в світовій системі безпеці, де важливу роль починають відігравати малі регіональні союзи.

Звернено увагу, що Україна, як активний учасник європейського безпекового середовища, повинна бути залучена до усіх можливих регіональних ініціатив у сфері безпеки та оборони. Зазначене дозволить не лише забезпечити її подальше існування як незалежної держави, але значно підсилить оборонну можливість Європейського союзу та Заходу в цілому.

Удосконалення податкового обліку як механізм досягнення фіскальної прозорості в ЄС

Димитрій Грицишен — 2025-07-08

У статті обґрунтовано важливість податкового обліку для забезпечення прозорості, точності обчислення та справедливого розподілу податкових надходжень у Європейському Союзі. Доведено, що ключовою функцією податкового обліку є транспарентність фінансової інформації, належний контроль за справлянням податків, мінімізація корупційних ризиків та боротьба з ухиленням від сплати податків. Окрему увагу приділено гармонізації податкових стандартів та процедур у межах ЄС, як інструменту адаптації податкових систем країн-членів до сучасних економічних викликів, зокрема цифровізації. Акцентовано увагу на такі ініціативи, як Спільна консолідована база корпоративного оподаткування (CCCTB) та нова концепція BEFIT, які демонструють прагнення забезпечити ефективну та справедливу податкову політику ЄС. Також наголошено на важливості впровадження стандартів фінансової звітності, зокрема Country-by-Country Reporting (CbCR), які сприяють підвищенню рівня фінансової прозорості та протидії агресивному податковому плануванню. У статті встановлено, що успіх таких ініціатив значною мірою залежить від політичної волі держав-членів ЄС, координації дій на рівнях Союзу та ефективної співпраці у глобальному масштабі. Вказано на проблеми податкового обліку, пов’язані з відмінностями у національних податкових системах країн-членів ЄС. Аргументовано, що ефективний податковий облік здатен забезпечити суттєві соціальні й економічні переваги для ЄС. Серед них – підвищення податкових надходжень як до спільного бюджету ЄС, так і до бюджетів країн-членів, створення рівних умов для бізнесу, підвищення інвестиційної привабливості європейських ринків. Для досягнення цих результатів важливо продовжувати уніфікацію податкових правил, активно впроваджувати цифрові технології, розширювати міжнародну співпрацю.

Територіальний брендинг як чинник формування конкурентоспроможного іміджу та соціально-економічного розвитку регіону

Руслан Капуза — 2025-07-08

У статті досліджено сутність, цілі, функції та інструменти територіального брендингу як ключового інструменту підвищення привабливості міст, регіонів та країн у контексті зростання конкуренції за фінансові, людські та туристичні ресурси. Обґрунтовано доцільність формування територіального бренда незалежно від стартових конкурентних переваг регіону. Розкрито структуру бренда території, його основні виміри (функціональний, соціальний, духовний, ментальний), а також окреслено його взаємозв’язок з місцевою ідентичністю та іміджем. Проведено класифікацію брендових моделей регіону за основними ідентифікаторами, проаналізовано підходи вітчизняних і зарубіжних науковців до трактування поняття «територіальний брендинг». Запропоновано поетапну процедуру створення стратегічного плану розвитку бренда регіону, охарактеризовано цільові групи стейкхолдерів та визначено специфіку їхніх потреб і цілей у межах бренд-орієнтованої стратегії. Наголошено на важливості інтеграції бренда території у цифровий простір, активному залученні мешканців до процесу його формування, а також на потребі у системній роботі над його просуванням. Зроблено висновок про ключову роль територіального брендингу у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку територій.